Щоб в оселі нашій не було журби
Принесемо матінці пагонів верби.
Свята не чекатимем, у звичайний час
І щаслива матінка приголубить нас.
Віхола за вікнами в купки сніг згріба,
На столі у вазочці квітне вже верба.
Сірі ніжні котики – у пушку бруньки,
Пригадає матінка їх через роки.
Усміхнеться радісно, втома вся спливе,
Хай матуся рідненька довго ще живе.

2 коментарі “Пагони верби”
Який чудовий світлий твір.
Щиро вдячна за слова підтримки👍