Танець бабака | Літературна премія Видавництва книг "Лілія"

Схопив вовчисько якось бабака за бік.
Гризун до вовка: “Зупинись шановний.
Я здобич не проста. Бабак я знатний. VIP.
Я танцюрист заслужено-народний.

У лісі темному ти лютий дикий звір
Далекий від естетики, культури,
А я найкращий майстер танців всіх степів.
Шалені легко па кручу й фігури.

Тож зачекай хвилину, ще мене не їж.
Таких не бачив рухів ти ніколи,
Бо так і проживеш своїм життям пустим,
А я директор бальних танців школи.

Ти бік мій відпусти, сумирно стань дивись,
Не гай свій час, отримай насолоду,
Станцюю я тобі останній раз в житті
Зжереш мене і кинеш кості в воду.”

Послабив хватку вовк: “Ну що ж, мастаче, скач
Здивуєш, за тобою я поплачу”
Гризун у танець той всі сили свої вклав,
Не впав у відчай – мріяв про удачу.

Він очі вирячив ще й звісив язика
І вовка це спочатку налякало
Та вгледівши танок пухкого бабака
Від сміху хижаку погано стало.

Не раз йому у сни приходитиме мить
Як цибала над степом торба з хутра
Від сміху відійшовши довго злющий вив –
Бабак сховався в нірку дуже хутко.