Ховаючись у міських двориках,
мрійливістю кленів похилених
малює емоції в дотиках
безхатченко-вітер квапливо…і…
Записує знову у спогади
веселощі, палкощі, посмішки.
Зігрітий у каві, ховається,
вплітаючи осінь у “хвостики”
Пестливо-замріяним порухом
дописує літо симфонію.
У ковдрі, усміхнене, міниться,
малиновим чаєм напоєне.
Туркочуть за шибкою голуби,
В серцях відзиваючись спокоєм.
Виводить тремтячу мелодію
дрімота па лаючим обрієм.
Думок на тему “Осінній етюд”
Гарно