Ищет белочка орешек Между складочек кота. “Может в ушко положила Тот орешек я тогда?” Обыскала ушки, шёрстку: “Кот, ты где орешек дел? Быть не может, чтоб его ты Незаметно взял, да съел” Кот-проныра лишь мурлычет И сидит на нём, как страж Очень нравится, что белка Ему делает массаж.
Daily Archives: 17.05.2020
20 posts
Вечірнє місто. Тиша. Кава. У чашці смуток причаївся. Сховалась в ковдрі сонна пам’ять, Туман алеями спустився. Стара світлина на комоді – Принишклий спогад в сьогоденні. Малює шибкою узори Дощовий пензлик так натхненно. Розплющить очі синя нічка, Розкажуть зорі нам про завтра, Прогляне потім милу стрічку Сполохано-бадьорий ранок. Бліда утома тишком-нишком […]
У каві затонувши, спокій малює зайчики на стінах. І дощ із заспаного міста змиває чорно-сіро-білу. Поглянь навколо, доторкнися, не бійсь потонути в барвах: Тремтячим і вертким колібрі вмостився нам на плечі ранок.
Пасмурну осінь сховаю в кишені, Чаєм зігрію стурбовану душу. Полум’я печі в куточку оселі Ніжністю спогадів серце зворушить. Пильно погляну у стомлені очі, Кучері сиві ласкаво розчешу… Я пам’ятаю недоспані ночі, Мамину пісню…тихеньку, сердешну. Так зачаровує спокоєм кухня, Сонна вітальня обіймами манить. Буря душевна безпомічно вщухне – Знову врятована серденьком […]
Колише, обійнявши, місто у зорях затонула тиша. І море піняво-ігристе нічну поезію нам пише. А хвилі марево шовкове простелить до небес дорогу. Чудне, омріяне, казкове на обрій виринає з нього. Там все реальне – наші мрії, не треба так лякатись злету, коли пухнасті крила віри малюють дужі піруети. І кожну […]
У темряві ночі думками навиліт душевні тривоги у обрисах милих. Сховати б від лиха п’янку та кохану. Сказати слова, що не встиг, безталанний. Та тиша у тінях завершила прозу. Пожухла надія схилилась додолу. Коханий учора, шість років до того… Сьогодні знайомий З сусіднього дому.
Пройшов між пальцями пісок… Отак і ти пройшов крізь мене. Тебе впустила без думок В життя своє таке буденне.. Куди ішли ми? Невідомо. Та лиш шукали спільний сенс Життя, або того, що в ньому Всі називають – інтерес… Так думав ти, а я ходила Ледь-ледь торкаючись землі. Якась невидимая сила […]
. . БАРВИСТИЙ СВІТ ОРЛИКІВ У КВІТКОВОМУ РОЗМАЇ… . .Того сонячного травневого дня яскравими барвами усіх веселкових кольорів і відтінків розцвіли мої чарівні ОРЛИКИ. Сині, голубі, малинові, рожеві, бузкові, білі ніжні квіти заполонили всеньке подвір’я. Дивлюся – любуюся – очі розбігаються… Милувалася кожною квіточкою, […]
Дитя в душі лишається дитям, нехай років нацокало вже вдосталь, і ти летиш над вижатим життям в свою останню в цьому світі постіль. Й було всього: людей глуха стіна, холодний дім, баланда в битій мисці, але іще існує дивина, і знайдеться пригодам завжди місце.
Ховаючись у міських двориках, мрійливістю кленів похилених малює емоції в дотиках безхатченко-вітер квапливо…і… Записує знову у спогади веселощі, палкощі, посмішки. Зігрітий у каві, ховається, вплітаючи осінь у “хвостики” Пестливо-замріяним порухом дописує літо симфонію. У ковдрі, усміхнене, міниться, малиновим чаєм напоєне. Туркочуть за шибкою голуби, В серцях відзиваючись спокоєм. Виводить тремтячу […]
Винно-багряною далеччю, чайкою зморено-впертою, вітром, що виє безжалісно вечір закінчив лібретто…І.. Він причаївся у спогадах, нові сюжети шукаючи, сльози із серця, мов зіроньки, знову безжально зриваючи…
Небеса зайнялися вином, говорили про це від учора. Зачарує мереживним дном По-осінньому пінисте море. Оксамит почуттів на зорі Обійме тебе ніжно за плечі, Тут малює мелодію снів Так замріяно-заспаний вечір. Із акордів вітрів доліта, зачаровує ніжністю пісня, що цілунками серце трима… кольорове, відкрите, іскристе. Небеса зайнялися вином – описати картину […]
Вишиванка із знаків питання. 26.02.2016. як епіграф ,,Чи чуєш ти ці барабани?,,- репліка божевільного володаря часу із ,,Доктора Хто,,(2005) Вишиванка із знаків питання. Мати вишила мені сорочку знаками питання. Як бути,як жити,чи треба жити? Багато питань вишиті на сорочці ; На шкірі виший питання ці , Щоби не забути! Так […]
Сонця останній відблиск Легко забарвить хмару Ніжним рожевим світлом І рознесе по небу Тихий привіт вечірній. Сонця гарячий промінь Вечір палає в ночі Вечір горить востаннє Бо відцвіте прощанням. Травень прощає весну Травень зігріє квітом В ріку сідає сонце Спогад на довгу осінь Зоряний щедрий знак.
Вставало сонце із-за лісу, Проміння золото лило. Туману сірого завісу, Мерщій з лиця свого зняло. І осушило дрібні сльози, Що залишились від дощу.. Лише далеко чулись грози, Я в душу промені впущу. Весна холодна – стане тепла, Всі негаразди відійдуть. Не вся ще радість з душі щезла, Проміння хай й […]
Вишивана сорочка – матусина доля, А барвистий рушник – діточкам оберіг. Простеляє на стіл скатертину вже доня І на власні узори кладе святий хліб. Любить це рукоділля онучка маленька, Рученята умілі теж має дитя. Щоби наша держава Україна-ненька Завжди так квітувала, як це вишиття. 2015 р.