Вечірнє місто. Тиша. Кава.
У чашці смуток причаївся.
Сховалась в ковдрі сонна пам’ять,
Туман алеями спустився.
Стара світлина на комоді –
Принишклий спогад в сьогоденні.
Малює шибкою узори
Дощовий пензлик так натхненно.
Розплющить очі синя нічка,
Розкажуть зорі нам про завтра,
Прогляне потім милу стрічку
Сполохано-бадьорий ранок.
Бліда утома тишком-нишком
Опуститься на наші плечі,
І знову в спогадах дрімає
Тихенький та лінивий вечір…

Думок на тему “Затишок спогадів”
Так багато метафор! Чудовий вірш! Хочеться перечитувати…