Скажи, чому приходить дощ,
Коли його ти зовсім не чекаєш?
Із неба падає вода, вкриваючи бруківку площ,
В моменти ці нічого більше не сприймаєш!
Твоя увага вся прикута до води,
Тебе захоплює струмочків дзюркотіння;
Спостерігаєш ти моменти дивної краси і чистоти,
Неначе водяний павук плете чудових візерунків павутиння.
І все ж – не вічний дощовий бенкет –
Раптово дощ приходить, раптово і зникає;
Ось тільки краплі падали на твій кашкет,
Не встигнеш озирнутись – а його уже немає.
Фейерія води нагадує мені життя,
Цей водний хаос неможливо зрозуміти…
І кожен раз вид сірих хмар прискорює серцебиття,
Бо дощ – як час – його не можна зупинити!