Для голосування необхідно авторизуватись
ok
За обрій – сонце,
Мов розжарений бурштин.
З-під хмари місяць трусить сизий попіл.
У плетиві незайманих стежин
Не відчуваю навіть власних кроків.
Затишно
Легко…
Одуд в чагарях тепло віщує
І бузки налиті.
А трави потонули в цвіркунах:
“Цить-цить!” – пульсує в сутінках щомиті.
©
Я хуліганської натури, У мене кров як з медом молоко. Я розкриваючи обійми, Тримаюсь вітром всім бідам на зло. Сама нестримна наче […]
Иногда всё не так, а как? Как-то криво, наперекосяк. И себе задаешь вопрос, Почему ты не видишь звёзд? Почему твой погас фонарь, […]
Грустит в предзимии река, цветные отражает берега, стальное небо отразилось, но нет – за тучами укрылось. Хоть небо тучами грустит, но […]
Поглянь, чарівний Місяцю, я тут… Роки миттєвостями стрімко йдуть: Сніги, морози, зливи чи жара Душа твого чекає світла і добра.
