В житті, не взнавши насолоди,
Не скуштувавши щастя, яке є,
Бредуть, забувши про свободу,
Хоч болю шлях цей завдає…
Це – дві душі, безвинні, ніжні, чисті,
Колись були торкнулися руки,
Приречені долать шляхи тернисті,
Не день один, не місяць, а роки.
Тернистий шлях нелегкий, заметілі.
Дурне завзяття забиває дух.
Як розігнать думки ці обважнілі,
Звільнити оці душі від задух?
Ці дві душі надіються на щастя,
Бредуть йому назустріч день і ніч.
Та чи зустрітися колись їм вдасться?..
Холодний вітер дме весь час навстріч..