Мне, без тебя, не вкусно,
Даже, немного пресно.
По ввечерам слишком грустно,
Жить стало не интересно.
Мне, без тебя, уныло,
Дела все, как на автомате.
Не улыбаюсь я мило,
Всё, как всегда, не кстати.
Мысли от воздуха чище,
Раны залечит скорость.
Я оказалась на днище,
Забыла про женскую гордость.
Ты постоянно уходишь,
Не остаёшься на ночь.
До истерики меня доводишь,
Исчезает твой запах прочь.
Мне, без тебя, все серо,
Я же, как дура, в догонку.
А мне бы, хоть капельку веры,
Ты прячешь меня в сторонку.
Зачем так со мною? Жестоко,
Царапаю в спальне стену.
Подушка одна. Одиноко,
Твой я халат одену.
Буду вдыхать ночи,
Свет в седине тухнет.
Запомни влюбленные очи,
Иначе, мой мир, рухнет.
Мне, без тебя, плохо,
Остановись!!!На надрыве.
Быть может, я требую много,
Не слишком стройна, иль, красивей?
Я поплакала, но не легче,
Нужно мне вызвать такси.
“Алло. Говорит диспетчер.
Вам от похоти нужно уйти”.
Я стану, однажды, сильной,
Мне без тебя легче.
Верю, что буду любимой,
А пока, заварю чай покрепче…
18 коментарів “Без тебя”
Прекрасное стихотворение, очень жизненное и красивое! Мне, очень понравилось люблю такие необычные и простые. Удачи!
Skazka2020
Спасибо. Писала на 1м дыхании.
Желаю и вашему творчеству много хорошего
Одержимость, такое бывает в жизни.Красиво передали это состояние.
Lisa Bird
Рада, що змогла передати стан
А, может, всё к лучшему это,
что нет уж оков тех свинцовых,
что в зи́му тянули из ле́та?..
Теперь напишу всё по новой:
без алякс и досадных помарок
(которые в жизнь ты принёс),
не будет уж сносок-ремарок…
Прочь с жизни моей, мо́згосос!
Юрію, геніально
Нагадало пісню “Без тебе” гурту “Океан Ельзи”.
Miafina, приємно. Дякую
Надзвичайно поетично, сповідально. Це крик жіночої Душі, яка страждає. Душа прагне Кохання, але Кохання повільно вмирає. Це особиста трагедія. Героїню лякає не лише страх самотності, але також спогади про Кохання, коли була Гармонія стосунків двух закоханих людей. Але героїня вірить в те, чого вже не може бути. Вона хоче бути коханою жінкою. Я визначив цей вірш як лірико-трагічний. Майстерне володіння Словом. Вражений
Дякую, Валерію!!!
Ваші коментарі чіпають за душу.
Ваша поезія неймовірна та прониклива.
Добре, що на Україні є такі талановиті люди
Пані Анна! Я щиро дякую Вас за добрі слова, які йдуть з глибини Вашого серця. Бажаю Вам нових творчих натхнень та сміливих творчих пошуків. Мені Ваша поезія дещо нагадує творчість видатних поетів – Андрія Вознесенського та Бродського. Раджу ще раз перечитати їх твори. Ми живемо у просторі світових поезій. Тому поети є світовим братством. Поезія безсмертна!!!!Мені так здається.
Валерію. В кінці вашого коментар нагадує молитву. Не вистачає лише Amen.
Анна Губіна я вам д якую за вірш! А я що? Я лише вдали оформив комент…
P.S. І , як завжди, опечатка вкралася…Та зміст ви зрозуміли правильно!)
Волшебно.хоть и грустно.
Больше позитива
Юрію, дякую 😎
Beriya46
Грустно…. Но сильно
Пані Анна! Але це не молитва. Це Вам так здалось. Але це Ваша думка. Залишаю без коментарів. Бажаю Вам творчих натхнень та Духовної Гармонії, коли все болісне і трагічне залишиться лише спогадом. Так буває в житті, коли рубцюються глибокі рани. У мене також залишились рани після відрядження 2002 року по “мертвим” селам Чорнобильського краю….Враження незабутні. Я там познайомився з видатною поетесою ЛІНОЮ КОСТЕНКО…А згодом написав нарис “ЧОРНИЙ ЛЕЛЕКА НАД ЧОРНОБИЛЬЩИНОЮ”…Таке людське життя. Та з часом глибокі рани також заживають. Саме тому Життя є Прекрасним.
кракисивй стих