Для голосування необхідно авторизуватись

Чорне Сонце 1933

Чорне сонце

Колихала мати сина, коло хати,

Та співала пісню про нелегкий шлях.

Вона так трималася, щоб не заридати,

Зморшки засльозилися на її очах.

 

А в самої думка страшна промайнула,

Треба обірвати, сину, нам свої життя.

Щось у грудях серденько боляче кольнуло,

Краще так, мій милий, аніж в забуття.

 

Поруч сидить дівчинка, років 6 напевно,

Чобітків немає, ніжки в мозолях.

Ти скажи матусю, молимось даремно?

Що нам залишили?! Лиш “Чумацький шлях”?

 

Тихо стало навкруги, хати погоріли,

Що ми їсти будемо? – Та стара мовчить.

А чому люди лежать? Чому побіліли?

Дівчинка не замовкає, злиться, гомонить…

 

Ти піди, моя маленька та збери листочки,

Принеси мені, а я трохи посиджу

Та, холодними ногами стала на носочки,

Зачекайте, мої милі, зараз все зроблю.

 

Не лише листочки донечка шукала,

Наїстеся милі, зараз я прийду

Яблук та грибів трішки вона вкрала,

“От мала нахаба, я тебе знайду”.

 

Придивилась, на містку, мати стоїть з братом,

Дременула швидко, голосно кричить.

Матінко, не треба, помирать не варто!!!!

Буду я слухняною, буду вас любить!!!

 

Тими рученятками братика вхопила,

А матуся тихо пригнула в ріку

” Чорне сонце” поступово селище накрило,

І принесло думку Солодко-гірку.

 

Ось везуть в вагоні братика й сестричку,

Обійнявшись разом тихенько сидять.

Трішки ноги у крові та брудненьке личко,

А над ними нелюди зі зброєю стоять.

 

Дочекаймось темряви, будемо тікати,

Ти не бійся, Лесику, нас я захищу

А чи пам’ятаєш, як казала мати

Захищай ти, доню, брата від “дощу”.

 

Бігло те дівчатко по кривавім полю,

Брата пригорнула до своїх грудей

Ось побачиш, миленький, вирвемось на волю,

А в самої капали сльози із очей.

 

Зачекай хвилинку, зачекай ще трішки,

Ось кордон, ти бачиш? Майже вільні ми.

Постріл… Стало тихо… Не біжать вже ніжки…

Стали вони вільні… В небі… Без війни.

 

 

 

 

 

 

 

2

Автор публікації

Офлайн 3 години

Анна Губіна

128

Я полюбила душу, а не тіло
І щастя криється в буденності життя.
Солодка та оманлива надія
Веде мене за руку в майбуття

Коментарі: 0Публікації: 60Реєстрація: 12-08-2020

Срібне перо

Достижение получено 22.10.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 05.10.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій