. . ОСІННІ ТУМАНИ…
. .Осінні тумани, о, сиві тумани,
. .Усенький закрили завісою світ,
. .І скрізь, у Природі, куди не поглянем,
. .Зажурено, сумно видніється цвіт.
. .Густі, немов дим, тії сірі тумани
. .Упали на Землю в вечірню порУ,
. .А вранці – раненько, як сонечко встане,
. .Поволеньки підуть, і побачим зорю.
. .Свої пізні тумани дАла нам Осінь,
. .Й мандрує велично давно по Землі.
. .Он, знову видніється ніжная просинь,
. .Й тумани в долині, у ріднім селі.
. .Із вечора темно, до самого ранку,
. .Нічну прохолоду тумани несуть.
. .Вдивляюся в ніч, знов чекаю світанку,
. .Тумани – то Осені подих і суть.
. .І люба, й грайлива пора – королева –
. .Вся Осінь відкрита – без різних оман,
. .І сонячна, й вітряна, в дощ кришталева,
. .Далеко там видно – осінній туман…
. . ТАМАРА РОМАНЮК.
Думок на тему “ОСІННІ ТУМАНИ…”
Дуже емоційно, щиро, поетично, є художні узагальнення в образі осені, свій особливий Авторський погляд. І це дуже важливо, враховуючи таку багатостолітню літературну традиці. поезій про осінь. Щиро вітаю Автора