“Love…”
Чому ти мене Кохаєш,
Чому жадаєш та чекаєш
Щоб я наснилася тобі.?
Думки роять у голові.
Чому притихли голоси?
Ти не проси, ти запроси
На кави чорну філіжанку,
І прокидатись щоранку.
Лише с тобою маю крила
Я полетіти захотіла
Мереживо накрило небо…
А я спішу… Спішу до тебе.
Мені не треба діамантів
Лише кохання у зізнанні
Пророче слово мудреця
Що мудра пісня ця…
Прошепочи, цілуй, люби
Ти збережи від самоти.
В гармонії живу з собою,
Я душу твою, а ти мою
Кохаю щиро й відчайдушно.
Тебе сховаю від усіх,
Бо ти мій успіх, ти мій гріх.
Я палко серцем відчуваю,
Що я кохаю і страждаю
Несамовито на світанку,
І аж до ранку, ми на ґанку
Сиділи, дихали, дивились
Ми так любились та корились.
Життя-до життєдайна сила,
Носила мрію і просила
Я лише щастя відчувати,
Обійми, пристрасно кохати
І цілувати, цілувати.
І шаленіти до нестями
І сльози на щоках без тями.
Молитва моя – то є ти
І то є я, і то є ми…
3 коментарі “Кохання”
Це дійсно за поетичною формою така несподівана “молитва про кохання”, але не через Розум та Свідомість, а через Підсвідомість, котра і до цього часу є темою досліджень вчених. Мене вразила саме “хвиля підсвідомості” у цих поетичних роздумах про кохання. Традиційно вражений Вашим талантом та Авторським стилем, який продовжує активну еволюцію до нових Творчих обріїв….Не зупиняйтесь , адже головне – це рух Людської Душі, яка за словами Сергія Єсеніна завжди “Сумує за небом”….
Супер
Супер