Він, напевно, мене не кохав,
Розумієш, ніколи… ніколи.
Мої роки найкращі забрав,
Розповівши “казки” іконі.
Не соромлячись, не довіряв,
Підозри, чомусь, виникали.
Я брехала, та він брехав,
Поки діти наші страждали.
Ти знаєш, ми часто сварились,
Він перестав розуміти.
Я все пробачала… мирились,
Та я перестала радіти.
З кожним новим днем я згасала,
Немов той малесенький вогник.
Вже посмішка не сіяла,
Та чи стане колись все новим?
Чи робиться доля, на краще,
Чи зрозуміємо знаки?
Кохаємо, любимо…. Нащо
На серці “червонії маки”?
Навіщо тоді ці стосунки,
Якщо все закінчиться потім?
Під зорями зникнуть цілунки,
Зупинемось на цій ноті.
Якщо більш нема розуміння,
Довіри та шанування.
Навіщо в стосунках терпіння,
Коли вже немає кохання?
Намагатися все повернути,
А потім поволі вмирати…
У миті останні збагнути,
Та на все горло кричати!!!!
Де ми разом помилились?
Знову крок назустріч любові?
Почуття поступово спинились,
Як годинник… Підемо поволі.
Автор публікації
Я полюбила душу, а не тіло
І щастя криється в буденності життя.
Солодка та оманлива надія
Веде мене за руку в майбуття
Титул: Небайдужий читач
10 коментарів “Приречене кохання”
дуже сильний вірш. складні емоції.. так, важко є усвідомлювати, що все що ти робив більше не має сенсу. Але іноді варто подумати що це можливо і не найгірше. смерть одного є народженням чогось іншого. можливо справжнього почуття.
Дякую за ваш коментар. Та іноді хочеться зупинити час
Дуже сильний вірш, сильні емоції, але завжди можна все переосмислити, подумати, виправити помилки, жити далі щасливо….
Тема дуже душевна.
Цей вірш, немов крик душі, висока напруга емоцій, ілюзій, прозрінь, але це також може створити і Темряву….Згадаємо видатного лірика СЕРГІЯ ЄСЕНІНА…В його поезіях про Трагічне Кохання є завжди світло “ЗАМЕТАЛСЯ ПОЖАР ГОЛУБОЙ” ( мова оригіналу). Я погоджуюсь з коментарем Руслана, він є не лише філософським, але також і життєво-правдивим. Не варто поспішати у висновках. Треба шуквти Світло. Пристрасть – Темрява. Насправді Кохання – це Хвороба. Чи здатна Людина кохати іншу Людину на рівні Ісуса Христа? Мені пригадався ще один поетичний шедевр Сергія Єсеніна ” Персидські мотиви”. Тому сучасна поезія не повинна забувати класичні традиції .
” Я думаю:
Яка чарівна
Земля
І на землі людина”. ( Сергій Єсенін Анна Снєгіна. Поема. 1925 рік)
На жаль, болюча тема…
Інколи не можна ні спинити, ні продовжити…так і залишаємось невідомості і згораємо…
Дуже щемлива тематика. Браво.
Прекрасна поезія. Відчувається біль і страждання . Браво 👏👏👏
Дуже чуттєво
мне больше понравилься стих “чудес так много” этот вид уже приелься постоянно кто то жалуетса на все мол жизнь плоха и все такое а вы посмотрите есть люди у которих больше проблем чем просто любовь и там все в таком роде такое впечетление будто невозможно жить когда полюблил жаль что здесь нет дизлайка я бы поставил не рекомендую
Добре розкрили тему, передали відчуття. Лише при бажанні з двох сторін можливо запустити годинник в цьому випадку. А можливо й неварто. Нема однакових рішень, стосунки кожної пари – свій власний міні всествіт. Стороннім лиш спостерігати.