У Барселоні рідко дощ.

Пекучий брук.

Ми йшли старезних стін уздовж

З вузлом із рук.

Троянди пахли п’янко так

І грів пісок.

І кастаньєти чітко в такт –

Цок-цок, цок-цок…

Серед розжарених цеглин

Майолік гра.

Ти цілував. Це чув один

Пісок між трав.

Минає спека уночі…

І ця мине.

Фламенко більше не звучить.

Забудь мене.

Я йду, прощаємось відтак.

І не питай por qué

Вода, що дасть солоний смак

І відчуття гірке.

Автор публікації

Офлайн 4 роки

Anna Perekhodko

15

Коментарі: 1Публікації: 3Реєстрація: 08-08-2018