Для голосування необхідно авторизуватись

Питання

У мене є питання,
що мучить вже роки:
чому дев’яте травня
святкують вже не всі?
Чому у світі жаху,
терору і вогню
не висловим повагу
тим, хто поліг в бою?
Чому ми не вшануєм
ще досі тих живих,
які здійснили подвиг
заради нас усіх?
Чому коротка пам’ять? –
Забули вже усе.
Старі пісні лиш славлять.
Байдуже. Це пусте.

Як боляче дивитись:
старесенькі бійці
ідуть, щоб вшанувати
полеглих на війні.
Вони – це ветерани,
герої-трударі.
Вони – це наші рани,
забуті та старі.
Ідуть уже з ціпками,
схилившись, як верба.
Старечими руками
не втримати й АК.
Але в очах відвага.
В них є вогонь життя.
В них – невтамовна спрага
до світла і тепла.

Вже скоро їх не буде –
їх менше кожен рік.
Чи можем ми забути
їх подвиг – це вже гріх.
Адже це справжнє свято,
з сльозами на очах,
таких свят небагато.
Вони живуть в віках!

2

Автор публікації

Офлайн 1 місяць

anuta1987

8
Коментарі: 0Публікації: 3Реєстрація: 22-06-2021