Не питай….
Не питай,що не так зі мною,
Бо життя починається знов.
Я програла у цьОму двобою,
Та війна не пролиє кров…
“Чому очі не сяють сяйвом?”-
Не запитуй цьогО мене.
Знаєш…чому не квітнуть мої мальви?
Тому що не було давно тебе…
Не питай,”чому обстригла коси?”
Бо немає кому в них вплітати весну,
Немає кому босОніж збивати рОси
І чекати зірку першу яснУ…
Не питай,”чом вкрилась хустиною,
Чом прикрила я плечі свої?
Ти ж була колись щасливою,
А що зараз потрібно тобі?”
Не питай,не запитуй лишнього,
Лиш в очах віднайдИ моЮ душу.
І проси…проси за мене Всевишнього,
Бо донести цю нОшу я мушу…
Анничка Хемій
2 коментарі “Не питай”
Хай у ліричної героїні твору все налагодиться і вона стане щасливою.
Якщо вже так хочеться позначати наголоси навіть там, де вони очевидні, то краще знайти інший спосіб:-)