Для голосування необхідно авторизуватись

Самота

Біля паркану кущ бузковий,

Троянди кущ біля вікна.

Згасає промінь вечоровий.

Заходь, пригубимо вина.

Настояне роками й медом,

Цілюще, як Ісуса кров,

Освячене землею й небом,

Є в ньому сонце і любов.

П’янке, як перший поцілунок,

Холодне, як гірський ручай,

Такий на стіл поставлю трунок,

Не звичну каву або чай.

В нього влила я свою душу

І свої думи – пий до дна.

Воно гірке, признатись мушу.

Ніхто не прийде. П’ю одна.

……………………………..

Вже пізній вечір ніч благословляє,

Що я одна – в тім не моя вина.

Здається, що я з кимось розмовляла,

Так то лиш алегорія сумна….

3

Автор публікації

Офлайн 3 роки

avtorka70@ukr.net

6
Коментарі: 0Публікації: 3Реєстрація: 29-09-2020