Вересневий ранок лагідно святковий,
Літечко пробігло, час іти до школи.
Онучці це звично, так було не раз,
Іде вона сьогодні вже у восьмий клас.
Провести виходжу внучку до воріт
І благословляю вчитись так як слід.
Раптом – що за диво, що це там за спів?
Ластівки щебечуть з висоти дротів!
Як вони старались, як вони співали!
Пташину феєрію справжню влаштували.
Ми стояли слухали, голови задрали,
Раділи, сміялись і аплодували.
Щаслива онука мені каже: «Клас!
Вони ж посідали тільки біля нас!
Глянь, бабуню, далі – лиш голі дроти.
Це шле мені Боженько привіт з висоти!»
Побігла школярка, мене в щоку цмок,
А я все дивлюся на тих ластівок:
Скільки ж вас там сіло, любих щебетух?
І порахувала – рівно вісім штук!
Оце так прикмета! Оце знак так знак!
В восьмий клас проводять вісім ластів’ят!
І на серці солодко, і віра жива –
Є у Бога в пазусі й не такі дива!
Автор публікації
