«О, Діано, Діано, порожня Діано!
Випуклий звук, де збожеволіли бджоли…»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
Металеві бджоли залізних вуликів
Не сплять ночами Діани –
Блідої красуні високої порожнечі.
Металеві бджоли
Гудуть в краю божевілля,
Навіть коли Зима –
Гостя недобра,
Біліша блідої Діви,
Кров перетворює в кригу,
Летять металеві бджоли
Збирати мед одкровення
До квітів білого снігу.
Діано, бліда Діано!
Діво чорної порожнечі,
Навіщо ти нас кличеш
Слухати цю пісню –
Пісню бджіл божевільних,
Стогін почвар сталевих.
Пасічники зимові:
Пасемо бджіл металевих
В краю пірамід чорних,
У світі тіней і світла:
Кольорів не лишила
Нам діва сумна Діана:
Тільки чорне і біле,
Тільки відтінки сірого
Ночі зими останньої,
Ночі холодних зір,
Ночі почвар Плутона,
І вітровія Борея
І весляра Харона.
Навіщо, бліда Діано,
Прийшла урожай зимовий
Збирати в свої комори?
Навіщо ти наші душі
Женеш у свою пустелю
Жахну і таку зловісну,
Як попіл, замішаний снігом…
Автор публікації
Титул: Яскравий коментатор
Думок на тему “Діана порожнечі”
Поезія оригінальна та філософська, це вже традиційно для Вашого поетичного стилю. Але що це за сюжет? Це Ваша творча уява чи це певні факти історії? Може це англійська принцеса Діана, яка трагічно загинула? Але я зрозумів, що Ви не відповідаєте на коментарі. Щиро поважаю Вашу творчу особистість і все розумію. Бажаю нових творчих натхнень.