Для голосування необхідно авторизуватись

Доктор Етернітас

                                «Мій спомин спить у ланцюгах

                                  Далеко десь від наших тіней…»

                                                                   (Гійом Аполлінер)

Мій хвостатий друг

Колись був будинком

З вікнами-арками:

Готичним прихистком привидів,

Колись височів

Серед міста камінних спогадів,

Нині – співак березневих арій,

Нині – поет муркотання,

Мисливець ночей орхідей,

Знавець гризунів-пискунів.

Колись мій вусатий друг –

Мій співбесідник єдиний,

Співавтор ноктюрнів-елегій

Був камінним домом-фортецею

З химерами сліпими

На стінах холодних алюзій,

Глипав темними вікнами

У сутінки середньовіччя,

Виглядав доктора-алхіміка

Єретика сивочолого,

Чекав його з прогулянок

З чорним псом-пуделем

І ховав у пивниці-безодні

Старе вино оксамитове

У діжці-барилі дубовій.

Мій пухнастий друг –

Свідок звитяжних вігілій

На дахах міста ілюзій,

Шанувальник приблуди Місяця

Знає чужу самотність,

Відає запахи осені,

Коли ніч нескінченною пусткою,

А попереду

Вічність.

1

Автор публікації

Офлайн 6 години

bratlibo

1 154
Коментарі: 46Публікації: 855Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій