Як голови повернуть до сонця,
То ніжно квіти бавляться теплом,
Усміхнені ще навіть з просоння,
Вночі були з зажуреним чолом.
Хоча горів полум’яно місяць,
Та зорі миготіли всі вгорі,
Їм тільки сонячне треба світло,
Щоб квітнуть так яскраво на землі.
Струнких, променистих веселиків,
В роздолля безмежна кількість була,
Відвічна картина художників,
Це жовтого поля й неба краса.
Автор публікації
Коментарі: 798Публікації: 507Реєстрація: 30-12-2020
Достижение получено 07.04.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 22.01.2021
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
Яскравий коментатор
Достижение получено 04.04.2021Титул: Яскравий коментатор