Для голосування необхідно авторизуватись

Фір Болг

                         «… Я спокійний, я знаю заповітне Мовчання

                              Блукає, сміється, наповнює серце своє

                              На гостині в птахів і бджіл…»

                                                                    (Вільям Батлер Єйтс)

                   Шовковому Томасу присвячую. Щиро.

У Долині Башт

На Рівнині Тисовій

Дикий Народ Блискавок

Збирав по камінчику долю,

Громадив курган кам’яний,

Так наче складав він мозаїку

На підлозі еламського храму –

Капища злого бородатих язичників.

А потім топили мечі в болоті:

Глибокому, наче синя легенда піктів,

І то не вони, не Фір-Болги,

А їхні старі друїди

Вбрані недбало у білосніжні шати,

З бородами сивозеленими,

Наче не бороди то, а замшілі патли ільмів.

І казали, що то не залізні руки, а треба

Рогатому божеству вересових снів.

І що не торф то, а подушка

Для голів, думками важкими обтяженими.

Бо крім роси нічого не падало з Неба –

Отого Небосхилу, що наче міх

Наповнений Радістю.

Я йду по траві.

По шовковій зеленій траві,

Ще не обскубаній вівцями

А все здається мені кульгавому,

Що то не зело,

А кучері короля

Еохайда Мак Ерка.

1

Автор публікації

Офлайн 13 години

bratlibo

946
Коментарі: 46Публікації: 648Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій