Для голосування необхідно авторизуватись

Годуючи динозавра

                                       «… Та кажуть до гір та до скель:
                                              падіть на нас, і позакривайте від лиця Того,
                                              Хто сидить на престолі,
                                              і від гніву Агнця!
                                              Бо прийшов великий день гніву Його,
                                              і хто встояти може?»
                                                                                                          (Апокаліпсис. 6.16)

Годую з руки залізного динозавра,
Чую, як по його металевих венах
Струменить і парує летка кров,
Слухаю його гарчання, тужливий рев
І рушаю, сидячи на його спині,
На страшне полювання:
Нині ми на стежці війни, полюємо
За дикунами з племені людожерів.
Нині ми месники:
Мисливці з прирученими динозаврами:
Називаємо їх іменням квітів –
Півоніями та гіацинтами,
Тюльпанами та гвоздиками.
Якийсь чоловік з великими зірками
На плечах втомлених
Спитав, чи живий мій динозавр.
Я відповів, що нині – сього дня сонячного
Мій дракон знищить
Ціле плем’я волохатих жорстоких варварів,
Що ми лицарі залізних коней,
Живемо тільки сьогодні,
Коли Сонце й Небо віщують двобій.
Земля відчуває важкість:
Тягар залізних почвар,
Які своїм страшним риком
Вістку несуть нечувану:
Прийшла доба страшна:
Доба Апокаліпсису.

2014

3

Автор публікації

Офлайн 1 місяць

bratlibo

527
Коментарі: 41Публікації: 276Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій