Для голосування необхідно авторизуватись

Голос цвіркуна

                                 «Життя – це сторінка…»

                                                              (Райнер М. Рільке)

На Великдень я завжди приходжу до одної невеликої старовинної ірландської церкви, де в середині темно, майже чорно, і тільки через кольорові вітражі падає промінь світла. Веселі прихожани інколи запитують мене: чому я такий сумний у такий радісний день. Вони просто не знають, що я згадую Великдень 1916 року у Дубліні…

Сентиментальний цвіркун

У старому кам’яному домі,

Що стоїть на скелі ельфів,

Серед землі вітрів і відчаю,

Ховається за холодною пічкою

в якій ніхто не палив

Веселого вогню затишку,

Не готував на його язиках

Добру вечерю спогадів,

Не грів свої зашкарублі руки

Старого моряка мертвого океану.

Але цей цвіркун –

Цей вусатий мудрець спогадів,

Цей велетень одвічної журби

Співає мені пісню тихої радості –

Тихої радості людей нашого клану.

Коли я згадую всіх поіменно –

Всіх кого тоді вбили,

Тоді – після Великодня

Року тисяча дев’ятсот шістнадцятого,

Коли земля моя –

Зелена Ірландія

Рахувала вдів і сиріт…

1

Автор публікації

Офлайн 17 години

bratlibo

1 124
Коментарі: 46Публікації: 824Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій