Для голосування необхідно авторизуватись

Холод і простір

                            «Крізь гілки берези – розрослися за двадцять літ –

                              Дивлюсь на море Ірландське з вікна хатинки…»

                                                                                        (Шеймус Гіні)

                    Джозефу Броду. Щиро.

Пам’ятаєш, Джозефе,

Як ловили ми хвіст кентавра

В лагуні брудній Венеції масок?

Пам’ятаєш, Джозефе,

Холодний вітер Гіпербореї,

Не блаженної – злої,

З деревами, з яких вміють тесати хрести

(Тільки хрести)

Люди з чорними тінями?

І море – тему для афіш-есеїв

І місце почвар?

І книгу товсту слів пошматованих

Мови сасанех,

І мушлі, позбирані для віршів

Мішками

Не на цьому березі, а на химерному –

Тріасовому і

Ти говорив, що час – це холод,

Не знаю чому,

Без пошани

Ти мислив про Час і про вічність,

Зневажав басилевсів

І писав, що холод поцінований простором.

Тобі снилися сни про зиму й мороз,

І смак журавлини не остогид:

Тільки не нашої,

Не журавлів,

Не ірландської.

Джозефе!

Ти хотів, щоби тіло твоє – одяг цей

Поховали в прозорості.

Джозефе…

1

Автор публікації

Офлайн 13 години

bratlibo

946
Коментарі: 46Публікації: 648Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій