А тиша мовчить надто голосно,
Б’є так ладно низькими бітами.
Затлумляє серця звук власно,
Неначе в Карпатах – трембітами.
Вона ж професійна Мисливиця,
Що в чащі знайде кожну стежку.
Пишається тим, що є грішниця,
Вирізбляючи в серці мережку.
Ця особа душу шматує майстерно,
На пістрЯві стрічкИ її розриває.
Намотує на кулак характерно
Й стиснувши міцно так – убиває.
Вмирати в тиші зовсім не весело –
Не заспіва “I’ll survive” на останок,
Бур’яни піднесе – не яскраве зело,
Не пригорне в останній світанок.
Все ж…тиша звучить надто гучно –
Передзвін її струн – лихий глум.
Прошу, заграйте Моцарта звучно –
Життя достойний постскриптум…
Думок на тему “Чуєш?”
гарно