Для голосування необхідно авторизуватись

Клаповухі вітрильники

                              «… І темрява злякалась сама себе

                                   І накинулась на блідих

                                   Кажанів, – і досі тремтять…»

                                                              (Райнер М. Рільке)

Яблуко-сонце

Кинув у глибінь моря

Бородатий Бог

За виднокрай-риску:

Туди, куди пливли-не-вертались

Клаповухі вітрильники –

Білі, як шерсть овець-неслухів.

Долинає шум: весняний вітер:

Коли блукає островом – запашний,

Коли прилітає з моря – солоний.

Був би єретиком, якби жив давно,

У темних хащах минулого,

Був би книжником,

Якби за стінами кляштору

Шукав би забутої істини

Волохатий хвіст

У темному лісі літер,

Був би блукальцем,

Якби море покликало

Кинути людей свого клану.

Лишилося тільки чекати,

Що в пошерхлих долонях

Старий пересмішник Бог

Знову принесе нам яблуко-сонце,

Яке кинув так необачно

Він

В океан спогадів…

1

Автор публікації

Офлайн 13 години

bratlibo

987
Коментарі: 46Публікації: 688Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій