Для голосування необхідно авторизуватись

Коли свічка гасне

                                      «Коли надвечір’ям

                                       Спускаєшся з гір у долину…»

                                                                              (Лі Бо)

Я так хотів у чорній темноті

Не смолоскип і навіть не ліхтар –

Маленьку запалити свічку.

Я так хотів у дикій самоті

Живого голосу – тихенького – як дар,

У цю глуху і без’язику нічку.

Мій сум літає волохатим кажаном

Поміж дерев, поміж сліпих модрин,

Поміж вологих кволих ясенів,

Мій сум замовк, як осені погром.

Там наче вата глухота і німота ялин,

Там баговиння непробудних снів.

Та я іду – без костура і без поводиря,

Іду туди, де ходять навмання,

Туди, де гордий крук не донесе кісток,

Де навіть жабка – друг, а їжачок – пророк,

Де замість хліба на обід печаль,

Де сіль – на рану, де себе не жаль…

1

Автор публікації

Офлайн 17 години

bratlibo

1 140
Коментарі: 46Публікації: 840Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій