Для голосування необхідно авторизуватись

Мій дірявий капелюх

У моєму дірявому капелюсі

Одвічна ніч, де ховаються сни,

Коли день жене їх з поля

Людських кострубатих думок

У закутки невідомого.

Я залишаю свого капелюха

(Щовечора, коли блідий Місяць)

У межичассі: на вішалці,

Де зупиняються всі годинники.

Відвідую щоденно будинок

(З отою вішалкою у закутку)

Зі старими горіховими дверима:

Відчиняю одні –

І знову вертаюся у день «вчора»,

Відчиняю інші –

І потрапляю у день «завтра»,

Минаючи дощавий понеділок «сьогодні».

Отак і мандрую з годинником,

Що сходить з розуму

І показує час: то готичне середньовіччя,

То модернову весну,

То кришталеве бароко.

Цей капелюх

Позичає в мене

Один дивак-джентльмен.

Він зовсім не фокусник,

І навіть не скрипаль.

Йому просто приємно,

Що позичаючи капелюх

Я називаю його джентльменом.

Бо більше не називає його

Джентльменом ніхто.

Ну, зовсім.

1

Автор публікації

Офлайн 39 хв.

bratlibo

980
Коментарі: 46Публікації: 687Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій