Для голосування необхідно авторизуватись

На стежі

                        «…На стежці вечоровій

                            На лахи дивлюся, що полишали

                            Чи торфярі, чи душі людей,

                            Що пішли геть…»

                                                  (Шеймас Гіні «Бачити речі»)

Всі йдуть – навіть схимники,

Яким (як мені здавалось) йти нікуди,

Всі йдуть – не вертають – не оглядаються,

Лишають по собі речі чи то лахи,

Чи то просто непотріб, що кидають на дорозі

(А колись цінували, а колись збирали),

Чи просто сліди на ґрунті зораному –

Відкритому наче рана солдата,

А дехто вірші – ефемерні, як анемони:

Дехто. Але на цьому торфовищі,

На цьому острові мохів та вересу,

На цьому уламку, де все колишнє

(Навіть ми – переписувачі забутих слів),

Ми копаємо торф для жаркої ірландської печі,

Для тепла (бо більше нам цінувати нічого),

Для казанка закіптюженого (щось там таки на вечерю),

А що там торф ковтнув-сховав:

Чи то роги оленя ірландського чи то минуле,

Чи то просто майбутнє

Визирає з під пластів здертих

Шкіри землі вересу:

Хто зна: лише кинуті речі

Душ людей, що давно пішли

І не вернуться.

1

Автор публікації

Офлайн 1 день

bratlibo

958
Коментарі: 46Публікації: 660Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій