Для голосування необхідно авторизуватись

Вода і повітря

                     «Мої руки – туга вода.

                       Ти моя відчутна, піддатлива

                       Видра пам’яті

                       У плесі хвилини…»

                                                    (Шеймас Гіні)

Люди збудовані з повітря

Прозорі, наче моє минуле,

Хороші, наче перекази про чуму,

Розказують мені казку

Про Езопа горбатого,

Про теорему Евкліда

Записану між сторінками зошита,

На торішніх жовтих листочках

Осені моїх днів спокою.

Між сторінками зошита

Знайденого серед руїн.

А може справді я лише хвиля річки –

Трохи води в якій плещуться

Ондатри пам’яті і риби слів:

Такі блискучі, лускаті

І такі волохаті й зубаті:

Вони.

Стихії до мене приходять як пори року,

Розказують про суть і прийдешнє:

Наче не стихії вони, а просто пелюстки

Абрикоса, якого посадив Шеймас

На торфовищі, де не росло нічого і зроду,

Хабі що крім моху білого – сфагнуму.

Люди, які стали тінями!

Мислителі, які стали світлом!

Куди полетіли ви, куди зникли

У світі, що перестав бути?

Сміється з мене жбанок з вином –

Може і справді він колись був людиною?

Може не збрехав нам наметів швець,

Може сказав нам правду?

1

Автор публікації

Офлайн 1 день

bratlibo

958
Коментарі: 46Публікації: 660Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій