Для голосування необхідно авторизуватись

Накликання гостей

                      «І сивий пастор кличе буревій.

                        І блискавки які мені сплітає нині пряха?

                        І в очі зазира мені життя, але задкує геть – від страху.»

                                                                                      (Еміль Верхарн)

Падолист сивим пастором

Накликає гостей

                        в хату сновид-людей:

Накликає біду –

                        чорновбрану вдову,

Заходи-живи

                        в синьому домі з трави.

Падолист пастухом,

                        а з ним дочка-пітьма

Блукають з кудлатим псом –

                       чорним, як смерть сама,

Кличуть нових гостей

                       у хижу приблуд-людей:

Накликають війну –

                      вбрану в червоне вдову:

Заходь, вдово –

                      будь як вдома,

У пивниці вино –

                      черлене й солодке воно:

Лий, розливай

                      міри не знай,

Люди ж бо за хмелем червоним

                      скучили,

У хаті своїй кубло гадюк

                      сплели –

Гадюк ненависті.

Падолист жовтоволосим теслею

Накликає гостей

                      у житло божевільних людей –

Хворих на голову:

Накликає стару

                      моровицю-чуму:

Давно не заходила

                      на гостину до нас, пані щурів,

Пані майстрів-трунарів

                      та рискалів

                                і копачів – саме тих,

Які риють могили.

Падолист-жебрак

                              на жарти мастак,

Відкриває двері

                             свята всіх мертвих.

Падолист-дроворуб

                            майструє ясла

Для того вола

                           на якому приїде Відчай,

Що зоре поля

                           і засіє зубами змія.

Падолист-каламар накликає гостей

                          у село навіжених людей,

Кличе смерть саму,

                          що збирає в суму

Тварі по парі

                         (наче Ной у кошарі

                                                   Ковчегу).

Кличе-кричить падолист-каламар:

                          «Прийди, ледащо старе,

Жати жниво своє –

                            пшеницю людську

Бо вже час,

                        бо вже хтось із нас

                                                  мусить».

1

Автор публікації

Офлайн 15 години

bratlibo

958
Коментарі: 46Публікації: 660Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій