Для голосування необхідно авторизуватись

Непрозорість

                                           «…rotta la fe’ degli amorosi inganni…»

                                                                               (Francesco Petrarca)*

Якось почувши сонячного зимового ранку цвірінькання синиць (а вони передчувають весну краще ніж я і вірять – на відміну від мене, що вона справді прийде) я подумав, що камені падають з неба для того, щоб ми не забували про Нескінченність і написав ось таке:

Лататтям риби залатали став,

Латаною свитою зими вкриваю

Голе тіло своїх віршів.

Я, я, я, я, я, я

Десь там – на дні старого ставу

Чи то озера Лох.

Бо кожне озеро називається Лох,

А кожне дерево якщо не Бодхі

То має ім’я Кранн

А кожен камінь

Якщо не менгір, то Клох

Тільки ми забули про це.

Зазираючи у колодязь Ніщо

Хотів зрозуміти, що таке «Я».

Якийсь чоловік у білому

Написав мислячою тростиною

Що

Я – візерунок променів,

Я – відсутність хвиль,

Я – нетривка ілюзія.

Плутаю причини і наслідки.

Не дивися на відображення Місяця

Там – Будда.

* – «…зламалась віра в світ моїх ілюзій…» (Франческо Петрарка) (іт.)

1

Автор публікації

Офлайн 8 години

bratlibo

1 134
Коментарі: 46Публікації: 834Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій