Для голосування необхідно авторизуватись

Оксамитове літо: вечір

                                   «У старий колодязь

                                     Губить пелюстки камелія –

                                     Сплески в пітьмі…»

                                                                     (Йоса Бусон)

Тягар літнього вечора,

Сутінок тога для патриція-лилика –

Це мовчання оксамитових

Лускокрильців: тільки відтінки сірого

І потойбічні ноти,

Які ніколи не опанує скрипка

Зеленого музики світанку.

Сонце вдягнене у волосяницю

Ховається у прихисток Будди:

Лишає нам на згадку дерево,

Що загортається ковдрою ароматів –

Для них – жителів темряви.

(Де ти, Ендіміоне?)

У колисці заграви

Спить Геката – володарка

Чорних собак. Повелителька змій.

У лісах молитов і трагедій

Подарує мені ненаснилі

Квіти жасмину – окрайці свідоцтва,

Що літо прийшло лебедине

На озеро тиші, на річку мовчання,

І тої маленької істини

Білі шматки палімпсесту про те,

Що життя – це мідяк, гріш потертий

Який колись кинув – нам – жебракам

До капелюха солом’яного

Прямісінько з Неба

Бог.

1

Автор публікації

Офлайн 1 тиждень

bratlibo

1 154
Коментарі: 46Публікації: 854Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій