Для голосування необхідно авторизуватись

Озера вічності

                            «…Озера будуть у вічності. А тут часи

                                падінь.»

                                                                      (Райнер М. Рільке)

Ми падаємо.

Сонце сумним волоцюгою

Шкандибає манівцями Галактики.

Ми летимо в безодні невідомого часу

Горілиць (бо не птахи ми і не метелики),

Ми вміємо лише падати:

Крила обпалила нам пожежа –

Часи падінь прийшли на землю лелек,

Лише озера вічності

Дзеркалами пристаркуватого неба

Кидають сонячні зайчики

Назад – у простір,

Де пливе човен-зірка.

Я теж у цій дзеркала нескінченності

Спробував зазирнути необачно.

Але побачив лише тінь.

Тільки не чорну, а білу

(Ви бачили колись білі тіні

На стіні туману,

Коли день Одкровення

Відчинив Двері Світла?)

Часи падінь:

Душі людські

Як осінні листя

Падають в темний колодязь «Ніщо».

А хотілось би

(Не тільки мені старому)

Щоб падали вони

На поверхню озера вічності…

1

Автор публікації

Офлайн 12 години

bratlibo

987
Коментарі: 46Публікації: 688Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій