Я в білих клавішів спитаю
Про дотик лагідних двох рук
Й одне бажання загадаю,
І затамую серця стук…
Я чорним клавішам віддам
Усі зів’ялі свої квіти,
Довірю казку я губам
І полечу щасливо в літо.
Я в білих клавішах замрію,
Перемережу ніч і день –
І тоді серцем, як умію,
Порину в магію пісень.
Я чорним клавішам згорну
Усю колишню нездійсненність
І заквітчаю у весну
У сіре кинуту буденність.
Я в білих клавішах розкрию
У млосній ніжності зірки,
Цілунком солодко умию
І тихим шепотом ріки.
Я в чорні клавіші складу
Щербате «було» на півслові
І руку в руку покладу
В польоті дихання любові.
15.06.2013
Думок на тему “Дихання любові”
той дивний смак солодкого гріха
і тисячі ночей безсонних
вона так і грішна і така ж свята
і тоне думка у очах бездонних