Для голосування необхідно авторизуватись

Пісня вересової ночі

Хворий Місяць в глибини криниці

Зазирає, коли навіть зорі мовчать,

Темні хвилі ірландського моря

Розмовляти з тобою не хочуть –

Вони про минуле кричать.

Біля дому твого згас ліхтар –

Дикий вітер задмухати може

Не такий іще світоч-стожар,

Тож бреди серед тьми, зупинись хоч на мить

У торбину черствого окрайця шматок

Поклади. В дикий морок сова прокричить

І на пустища вересу – крок.

Чорний кіт донегольських солоних ночей –

Проти шерсті погладиш гульвісу, очей

Ліхтарі обидва – і колись зрозумієш –

Не існує оцього кота.

Кожна ніч – божий день.

Кожен камінь – пророк,

Кожен хрест – поводир.

І вартує чогось – перший крок.

Ти – ірландець. Твій світ – просто міф.

Просто вигадка. Ти не повстанець – Сізіф.

І на пагорби Тари свій камінь несеш,

Що додолу покотиться. Знову береш…

Ти свій біль.. Ні, Вітчизну – у серця мішень.

Ти – ірландець. Повстанець лишень…

Примітки:

Цей вірш – заримований переклад мого невеликого словесного етюду присвяченого трагічним і водночас героїчним подіям 1798 року в Коннахті.

На світлині – скеля біля узбережжя графства Донегол – ірландською Дун на н-Гал (Dún na nGall).

Один англійський історик написав, що Тара – це вигадка і вічна мрія ірландців. Але цей пагорб стоїть і згадує про минуле…

1

Автор публікації

Офлайн 16 години

bratlibo

1 124
Коментарі: 46Публікації: 824Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій