Для голосування необхідно авторизуватись

Руда чуприна Сонця

                                «Цвіте навколо верес,

                                  А меду не п’ємо…»

                                                       (Р. Стівенсон)

У Дубліні дощ:

Літній і сумний –

Піснями ірландських пастухів

Пестить траву мокрими руками

Вічності.

Недарма люди,

Що живуть на цих пагорбах

Плутають його з піснею.

І забувають,

Де закінчується дощ,

А де починається пісня.

Земля, що пам’ятає занадто багато,

Трава, що навчилась забувати

Шовкові літери книг

Вдягнені в шкіру рудих биків,

Що звикли блукати пагорбами,

Які ховають

у собі минуле,

Яке для веслярів трави

Лишається зримим,

Більш реальним,

Аніж промені Сонця,

А воно теж ірландець рудоволосий*.

Камені ковтають тисячоліття

Разом з юрмами землеробів,

Які несли свої мрії

Через хащі жорстоких легенд.

Руді сини королів!

Вони пливли у потойбіччя

На кораблях з потріпаними вітрилами,

Вони мріяли про справжнє,

Вони міряли землю довгими мечами,

Вони міряли час піснями,

Вони сонце бачили

Таким же рудим і патлатим

Як чуприна дивака Кондли мак Конна**,

Який думав що потойбіччя

Більш казкове, ніж оце сум’яття,

Оцей вихор кланів,

Воїнів у картаті тканини загорнутих…

Примітка:

** – Кондла мак Конн – йдеться про Кондлу Рудого (він же Кондла Черлений) – сина короля Ірландії Конна Ста Битв. Він побачив жінку з сіду з країни Тір Нам Бо – Країни Вічноживучих і був настільки зачарований цієї жінкою і тією країною, що стрибнив у їхній корабель і більше його ніхто не бачив.

* – щодо Сонця, то я перебільшив, звісно.

1

Автор публікації

Офлайн 18 години

bratlibo

1 140
Коментарі: 46Публікації: 840Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій