Для голосування необхідно авторизуватись

Каміь-вістун

                                       «Клянусь тим, чим клянеться мій народ,

                                         не гідно воїну вертатись живим,

                                         кинувши на погибель свого короля.»

                                                                   (Скела «Руйнування Дому Да Дерга»)

Ти знаєш – я згадав: у Дубліні дощить.

Так сумно, коли літо верховодить

Всі ті ж краплини. І життя, як мить

Посеред міста. Червень котить

По небу хмари, а пастух мовчить:

Той – в біле вбраний. Сивочолий,

Що від нудьги цей острів траворунний

Засіяв міфами. Колючками пісень.

Бо недарма оцей мокряк понурий

Землі друїдів провіщає день –

Отой, що справжній. Із роси й туману*

Я книгу склав в зелене вбрану.

І позабув на мить, що кожен пагорб тут

Чиясь могила. Кожен камінь чкрут,

Вістун, який пророчить неминуче.

А я собі на вересовій кручі

Ірландії-вдови із вітром розмовляв,

Ім’я безсмертне Конайре** назвав.

Примітки:

* – Насправді з роси й туману у нас в Ірландії складають пісні.

** – Конайре Мор мак Месс Буахалла. Скільки стоять зелені пагорби в Ірландії стільки будуть пам’ятати про нього…

*** – Калідаса писав колись «Хмара-вістун», але в нас в Ірландії був колись камінь-вістун. Був. А де він зник – ніхто й не знає…

1

Автор публікації

Офлайн 17 години

bratlibo

1 140
Коментарі: 46Публікації: 840Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій