Для голосування необхідно авторизуватись

Сховане в торбу

                             «…Ти знайдеш на березі

                                 Просту зелену глину

                                  ………………………

                                 Будеш взимку

                                 Ліпити з неї людей.»

                                                            (Даниїл Хармс)

Я відвідав міжнародний фестиваль ковалів під час візиту в одну далеку і прекрасну країну. Блукаючи між рядами майстрів, які прямо на очах глядачів виковували з заліза дивовижні квіти і зубатих драконів, я раптом побачив біля одних майстрів наш ірландський прапор. У душі стало якось щемно і солодко – я згадав про друїдів-ковалів, про залізо яке гартувалося в горнах Тари та Круахана і написав у свій записник таке:

Торба старого коваля

Наповнена нині

Сонетами Петрарки.

Їхні жовті папіруси

Нагадують мені човен,

Що пливе річкою Ра

З нескінченної жовтої Сарматії

У чорний гумовий світ сажотрусів.

Нескінченними дорогами

(А всі дороги нескінченні!)

Ми мандруємо,

Постійно лишаючись на місці,

Ніяк не можемо покинути

Нашого кудлатого Всесвіту.

Люди в білих шатах

Знають щось про бардо,

Про тібетське каміння

І шматки глини,

Що здаються людьми.

Між вогнем і водою

Лунає дзвін молота.

Епоха заліза

Своїми буруватими барвами

І твердими вістрями плугів

Карбує поезію.

1

Автор публікації

Офлайн 18 години

bratlibo

1 140
Коментарі: 46Публікації: 840Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій