Темпіо Малатестіано | Літературна премія Видавництва книг "Лілія"

Магнолії оксамитові марширують

Під музику Паганіні-вигнанця

З берега моря прямісінько в дворик,

Де жив театрал Буратіно

Зі своїм татом Карло –

Ренесансним філософом,

Що змайстрував йому ключик

Зі зламаного доісторичного саксофона

І шепотів йому потім таємниче,

Що не мідь то, мовляв, а золото:

Aurum Альберта-алхіміка.

Стигмати білого мармуру:

Чи то дорога в каменоломні Каррари,

Чи то корсіканець обабіч дороги

До гнізда орлів Сан-Маріно,

Той самий у трикутному капелюсі,

Що філософствуав про свободу

(В тюрмі).

Березневе місто солоного вітру:

Запивати запаморочення кавою –

Не було слів – так ось тобі:

Зіпсованою латиною

Сучасна весталка Констанція

Розповідає про Данте прийдешнього.

Дерево квітуче на брукованій вулиці –

На дорозі між етрусками і Гарібальді.

Час втопився у річці Марек’я,

А я все вишукую

Неіснуючу книгу

В бібліотеці Папи

Інокентія Десятого.

Примітки:

Темпіо Малатестіано – особистий храм та мавзолей родини Малатеста – кондот’єрів та тиранів Ріміні. Храм спорудив Сіджізмондо Пандольфо Малатеста, якого Папа Римський звинуватив у язичництві і відлучив від церкви. Всі Малатеста «прославились» різними шаленствами, войовничістю та непередбачливими вчинками.