Жовтими нарцисами березень прощався,
Брата-квітня зустрічав білими також,
Хоч ще морозець бере невеличкий зрання,
Не бояться аніскільки квітоньки його.
Бо стійкі та витривалі, хоя кажуть – пихаті,
Лиш себе вони і люблять і нікого більш.
Ними ми милуємося у будні та свята,
Бо приносять світлу втіху зболеній душі.
Бо приносять світлу втіху зболеній душі.
2020 р.