Для голосування необхідно авторизуватись

Вогненне колесо

                            «Все більше спогадів і менше сподівань…»

                                                                           (Євген Плужник)

Якось читаючи «Ріґведу» подумав, що всі ми нащадки давніх кочівників, що розселилися Європою у світлу епоху бронзи, що гнали свої стада від водопою до броду, що поклонялись вогню і уявляли себе дітьми рудого сонця і називаючи кожну зустрічну ріку Дана. І тоді я написав на клаптику паперу таке:

Діти рудого сонця

Під сухим деревом Істини

Збирають стиглі плоди

Своїх м’яких снів.

Серед високої трави

Своєї синьої Вітчизни

Женуть на водопій

Стадо корів звичаїв

Холодної річки «ми»

З прозорою водою «тут».

Діти рудого сонця

Ласують медом свого життя

Під дубом тисячоліть

Співають пісні про вогонь –

Гарячого язикатого вістуна –

Посла до Країни Високого Неба,

Веселого балакуна,

Нічного сторожа племені

Країни Великих Рік.

Між нами вогонь –

Між родаками стріли

Між людьми колеса вогняного

І співцем Білого Коня.

Країна Високих Трав –

Ти лише у спогадах

Вічного номада.

1

Автор публікації

Офлайн 9 години

bratlibo

1 134
Коментарі: 46Публікації: 834Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій