Для голосування необхідно авторизуватись

Вулиця чорних плащів

                                  «Бачу картинку, де намальована пташка,

                                    що піднялась з морського берега

                                    і летить на інший, невидимий берег.»

                                                                          (Григорій Сковорода)

Колись, блукаючи вулицями Болоньї, я думав про архітекторів середньовіччя – вони хотіли злетіти в небо, але важкі думки тягнули їх додолу, вони хотіли легкості, але камінь був важкий, хотіли світла, а цегла темніла, хотіли пластичності мармуру, а він гнітив їх холодом і байдужістю. Я милувався дивною спорудою собору Сан-Петроніо на П’яцца Маджоре і раптом абсолютно недоречно згадав про Савонаролу. І тоді записав у своєму записнику таке:

Савонароло!

Громадяни твоєї республіки

Хотіли вина та розпусти

А ти їм про чистоту…

Савонароло!

Твоя Флоренція – італійська повія

Ренесансом отруєна

А ти їй – свободу….

Плащ твоїх слів

Не ховає від граду наклепів,

Твої громадяни

Щастя вимірюють золотом.

Джироламо!

Народ хотів розваг,

А ти їм про Істину.

Світло твоїх пророцтв

Метелика крилами

На свічку історії…

Твій Сан-Марко

То не монастир,

А Венеція – а ти йому Біблію.

Якої Утопії

Тобі було мріяти

Про Христа республіку

Посеред Вавилону Борджіа?

Схимник химерний

Твої сандалі –

Два човника віри

Напнули над ними

Вітрило вогненне.

1

Автор публікації

Офлайн 9 години

bratlibo

1 134
Коментарі: 46Публікації: 834Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій