Для голосування необхідно авторизуватись

Всесвіт-яблуко

                                  «Через сімсот років лавр зацвіте знову…»

                                                                               (Гійом Белібаст)

А знаєш, Всесвіт нагадує яблуко,

Що висіло на гілці дерева-порожнечі,

І полетіло-зірвалось:

Летить досі з минулого в майбутнє,

А я слухаю тупіт копит

Коли пишу кострубаті верлібри

Та фіалкові елегії про кімерійців-блукальців,

Що як зорі – ні дому, ні прихистку:

Лише стигле яблуко, яке летить-падає.

Яке колись було квіткою – вогню.

Псалом. А знаєш, я співав колись

У церковному хорі

Храму дітей вдови

Біля якого мальва цвіте. І пахне м’ятою.

Пил годинників, завірюха клепсидр

У місті над річкою – над Бористеном,

Де височіє дерево – старе, як світ ящірок,

Шрам на шрамі, але далі цвіте і росте –

В Небо мовчання. А знаєш, давно вже

Мурували будинок – білий, білий

Як вишня весною, як одкровення,

Будували на радість Сонцю,

Місили глину у ночвах Ночі,

Доки блискавка-спалах

Не провістила грозу.

1

Автор публікації

Офлайн 1 тиждень

bratlibo

1 154
Коментарі: 46Публікації: 854Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій