«… Так швидко
Втікало життя – ця кудлата гусінь…»
(В. Н.)
Двері зачинені,
А майбутній метелик
Якому сниться синя квітка Небо
Тікає від тіні дзьобатого пересмішника
Якого повелителі тіней назвали
Сонце.
Пісню сумного Бога
Слухає і відтворює Бах
Чи то розейкерейцер-лицар
Хто зна, хтось, не я, навіть не майбутній метелик
Якого друг алхімічних алюзій
Назвав життям.
А він лише повзе по траві Істини
І говорить пошепки про день прийдешній
А може тікає, може не знає, не відає
Що бути йому метеликом
День.
Але строкатим-барвистим
Як провесінь танцюючого друїда-язичника
На ім’я квітень-паросток.
Чи то сновида-підбіл.
Жовтий.
Гумовий день
Перетворився в епоху вершників
Бамбуковий ліс став птахом зеленим,
Що ніколи не втомлюється співати
Про серце ночі.
Гучне.
Солом’яні бороди абеток
Стирчать з торбини мірошника Часу
Слухаючи дзвони крижини-серця
Ми не зчулися, не отямились
Як придибала краля
Весна.
Автор публікації
Яскравий коментатор
Достижение получено 02.01.2024Титул: Яскравий коментатор