Для голосування необхідно авторизуватись

Вихор, що гасить полум’я

                         «Ось він – Падолист – сидить біля вогню,

                           Гріє худі і сині пальці.

                           О, ці душі, що так жадали дня!

                           О, ці вітри-мандрівці!

                           Б’ються в стіни, крутяться біля вогню…»

                                                                    (Еміль Верхарн)

                   Шеймасу Шейге*. Щиро.

Мій твідовий піджак –

Колись подарований Падолистом

Має безліч кишень –

І кожна для вихору:

Він залітає і живе там щоп’ятниці:

Той самий вихор пізньої осені,

Що зриває цноту листя червленого кленів,

Що заходить до кожної крамниці-порталу:

Залітає з одним лише привітанням-верлібром,

Шурхотить сторінками конторських книг

Та папірцями з портретами королев

Чи президентів,

А на вулиці він безхатько,

Що гріє пальці біля вогню –

Такого ж незатишного і не домашнього,

Як вогні Святого Ельма

Чи святого Патріка-джентльмена**.

Куди? Куди мандрують душі

Дорогами падолиста-монаха

Сідлаючи вітри-комоні сиві як смерть

І холодніші безодень інферно***?

Куди? В який сід божевільний,

В який Авалон**** мжички?

За годину до Дня Всіх Мертвих,

За хвилину до Самайну жертвоприношень

Я знайшов сірників коробку

У кишені, де міг би сховатися Світ,

А не те, що моя Ірландія разом зі Свіфтом

(А казали, що Ірландія не поміститься до кишені,

А я – дивак – не вірив, не пророчив – бо зайве),

І тими сірниками марно

Намагаюсь розпалити вогнище

На цьому вітрі Падолисту Мертвих,

Вогнище з опалого листя кленів,

Які самі по собі є пожежею Останніх Днів,

А бруківкою – базальту сірого

Важко ступають копита коней візничого

І м’яко ступають лапи кота Часу –

Не цього, не хворого, таки того – доцільного –

М’яко. А я чекав благовіщення –

Останній учень Хоми-літописця*****,

Та дублінського паяца, що блукав від пабу до пабу

В пошуках неіснуючої скрипки вуличного музики,

Чи то просто вихору, що гасить полум’я.

Коли на це ніхто не сподівається. Ніхто.

Навіть Фіннеган – той самий,

По якому потім влаштують поминки******…

Примітки:

* – я називаю його Шеймас Шейге. А ви називайте його як собі хочете.

** – він насправді запалював вогні на вершині гори. Ці вогні були не домашні. А якщо не домашні, то і не затишні. А те, що він був джентльменом, так про це говорить народ. А мені заперечувати думку народу якось не випадає…

*** – Данте Аліг’єрі писав, що в безоднях інферно панує жахливий холод. Наскільки він був правий – не знаю. Я аж так далеко не спускався.

**** – в Авалоні сиро, туманно, мокро і холодно. Так само як в Уельсі восени. Можете мені повірити… Мені обманювати немає сенсу…

***** – Хома – він же Фома. Скільки не читав його Євангелія, стільки переконувався, що він був правий. І його Євангеліє це теж літопис. А Хома Брут був теж і літописцем і євангелістом. Тільки про це всі чомусь сором’язливо мовчать…

****** – три кварки йому від короля Марка!

1

Автор публікації

Офлайн 14 години

bratlibo

958
Коментарі: 46Публікації: 660Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій