Для голосування необхідно авторизуватись

Я, блукалеець

                                  «Блукалець з горіховим посохом

                                    Зазирнув мені в очі,

                                    Рукою махнув і в хащах зник,

                                    І голос мій став хрипом мисливського пса…»

                                                                             (Вільям Батлер Єйтс)

Черленою рискою Захід

Малює художник Сонце,

А в мої сірі очі (сірі як сутінки)

Зазирає блукалець – волоцюга доріг

Світу нашого металевого:

Від срібла ріки ночей

До брязкоту сталі – крок,

Гасне світу свічадо

І сутінкові звірі

Йдуть стежиною Часу:

Олень колючого сну,

Заєць всього нетутешнього,

Кабан всього потойбічного,

Тур всього незворушного:

Під дубом прокляття семи лісів

Там.

Повідай блукальцю,

Чому я приречений хриплим гавканням

Віщувати епоху вечора – Епоху Сутінок.

І чому я став псом мисливським

Свого повелителя-домінуса,

Наче я в Римі, а не на острові –

Торфяній Гібернії –

Цього світу кельтів-варварів,

Наче я теж пес Кулана – коваля неохайного.

Скажи мені, блукальцю,

Друїде семи лісів темних,

Семи дерев старих безплідних,

Скажи.

Може, хоч ти знаєш: що і навіщо,

Де і коли, і чи доречно.

Може ти, а може й ніхто….

1

Автор публікації

Офлайн 11 години

bratlibo

951
Коментарі: 46Публікації: 653Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій