Заброда зозулі | Літературна премія Видавництва книг "Лілія"

«Чи в тіні на схилах Іди,

Чи в палатах Сходу світлих…»

(Вільям Блейк)

Смугасті кіклопи

Вистрибують з текстів Гомера,

Копають рів

Навколо непорушних Мікен духу,

Навколо Аргосу диких жадань.

Наповнений мушлями келих*

Моря кам’яних вусатих котів

(Для кентаврів –

Для кого ж іще?)

У цій піраміді вікопомних дельфінів

Фиркають песики меланхолії,

Трохи планетарного «якби»,

А ще трохи марсіянського «ніби»,

Атож: осіннє полювання

Мокасинових знавців сопілок

На пурпурових мамутів зими.

Таки трохи.

Ледь-ледь.

Ботанічні фортеці Перікла,

Де стирчать колючками башти,

Які нагадують капелюхи**

Вщерть насипані-наповнені

Фальшивими флоринами світанку***.

Променисто виглядає пальто

Заброди зозулі.

Громадяни Парижу!

Слухайте!

Мером обрано Квазімодо!

Сяйво готичних вогнів

Часів чуми.

Примітки:

* – мушлями молюсків виду Cerastoderma glaucum (Bruguière, 1789).

** – капелюхи-крисані.

*** – жив колись в Мілані генуезець Пеппо Джовані Рікардо. Він виготовляв фальшиві флорини з мідного сплаву і збував їх нетямущим. За це його потім посадили до в’язниці і катували. Середньовіччя ж бо…