Для голосування необхідно авторизуватись

Роздуми

Край сонця над гаєм, і небо сіріє,

Ховає в тумані поля і ставки.

І дня світлий образ поволі марніє,

І вже запалились яскраві зірки.

 

Так тихо невтримно ось ніч наступає,

Безпеку і захист чекаєм вві сні.

Ти присмаку ночі ніхто з нас не знає,

Згораєм свічками в лихому вогні.

 

Закрили обличчя похмурії хмари,

І в серці давно розпочались дощі.

Колишуться мрії – непевнії мари,

І тиха безодня своєї душі…

 

Занурюєш погляд в безкраї простори,

І вітер хитає безладні думки.

Ти вільний, ти – сокіл, ти – синєє море,

І очі ти маєш вогняні палкі.

 

То що ж не запалимо власную душу?

Щоб подих легенький всім тілом відчуть.

Напевно, то місяць над нами мудрує,

Напевно, то мавки з собою нас звуть…

 

Тікайте від себе, від спокою, туги,

Ховайтесь у собі, незгоди топіть!

Забудьте себе у бою, у загубі!

І знову себе із вогню відродіть!

6

Автор публікації

Офлайн 12 місяців

lledim

63
Коментарі: 1Публікації: 15Реєстрація: 06-08-2020

Бронзове перо

Достижение получено 06.09.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Думок на тему “Роздуми”